Автор: Tatiana Nezhinskaya
20 Сер. 2021

Аліса Мярковська: «Віртуози своєї справи встигають все!»

Дівчиною зі світу фантазій та вигадок, неймовірною у своєму щирому прагненні зробити все навколо гарним зовні і наповненим філософським змістом зсередини, талановитою і гармонійною – ось, якою видалася нам дизайнер Аліса Мярковська. Призерка конкурсу світового рівня Mrs. Ukraine International вона має не тільки власний бренд одягу KELis, але й великі плани на найближчі десять років. І, дивлячись на Алісу в оточенні діамантів та смарагдів, розумієш, що справжній скарб – це саме вона, а прикраси лише підкреслюють її вроду та жіночність.

 •

 •

Алісо, вже за підготовкою до інтерв’ю та за підготовкою до зйомки стало зрозуміло, наскільки складна у вас робота. Як ви на неї наважилися?

Мені здається, що саме витривалість, яка мені притаманна, і допомогла мені зрештою перетворити свою дитячу мрію у життєвий проект, реалізувати своє призначення, яке було прописано ще задовго до моєї появи на світ. Кожен з нас займається творчістю: хтось пише вірші, хтось створює музику, хтось готує надзвичайно смачну їжу, хтось професійно виховує дітей…

Коли ти знаходиш себе, ти підключаєш всі свої внутрішні сили, енергію, якості, які допомагають тобі досягти поставленої мети. Треба вкладатися душею, серцем, інтуїцією, не робити, як всі, не намагатися копіювати, або бути на когось схожим. Індивідуальність – ось що треба підкреслювати, і чому треба радіти. Коли ти знаходишся у гармонії зі світом, з людьми, і ще й у своїй професії, то відчуваєш себе на своєму місці. Тоді успіх є лише питанням часу та старанності.

 •

 •

Мені подобається ідея «сродної праці». Григорій Сковорода говорив, що для людини дуже важливо знайти себе. Тому що в професії ми проводимо майже все своє життя – і свідоме, і підсвідоме. Мені, наприклад, дуже часто сняться образи. Треба прокинутися і швидко їх замалювати.

 

А що є найважливішим в роботі дизайнера?

Я думаю, що в будь-якому разі до професії треба готуватися, і треба закінчувати певні курси, школи, університети, щоб мати технічні знання. Тому що одна справа – мати образ в голові, а інша – вміти його реалізувати, втілити в життя.

Ще один важливий аспект – знайти команду. Людей, які зможуть пошити, сконструювати твій продукт. А також дуже важливо знайти людей, які зможуть правильно подати твій витвір, тому що будь-яка річ має своє життя, свою унікальну історію.

 •

 •

Я би підкреслила, що знання без досвіду – мертві. Треба намагатися, і тоді, можливо, не з першої, не з п’ятої спроби, але обов’язково все вийде. Дуже важливо ставитися до невдач як до корисного досвіду.

 

Які складнощі у вас виникають? Можливо, модель, яка «далась з кров’ю»?

Найскладніше, коли в тебе є дедлайн, а тканин чи аксесуарів просто немає в наявності. От як у випадку з пір’ям. І ти розумієш, що вже не перший день шукаєш, обдзвонюєш, а по кольору чи по фактурі не можеш знайти необхідну фурнітуру.

 •

 •

Для мене найскладніше – знаходити відповідальних постачальників, які чесно прописують всі характеристики товару. Буває, що закуповуєш дорогу тканину, а вона виявляється зовсім не тієї якості. Тож доводиться все тестувати на собі.

 

Алісо, от слухаю вас і думаю, що зазвичай представникам творчих професій найскладніше дається пошук ідей, а у вас проблеми тільки на етапі реалізації. Мені здається, ви просто фонтануєте ідеями. Звідки ви їх черпаєте?

Ви знаєте, мої батьки постаралися і дали мені відповідне ім’я, назвали мене Аліса – на той час це було рідкістю. Тож, від самого початку моїм призначенням було бачити більше, ніж інші, жити в фантазійному світі. З самого дитинства я грала в таку гру: вкладаючись спати, я залишалася наодинці з собою і мріяла. І ось в чому є плюс дітей, які росли в той час – у нас було дуже багато часу для внутрішнього діалогу, для розвитку фантазій. Ми робили свій світ набагато яскравішим саме за рахунок власних унікальних картинок. А зараз діти не мають такої можливості. Яскраві ігри на телефоні, мультфільми, дні народження, іграшки – все це настільки заповнює ефір дитини, що в неї вже немає потреби у креативі.

 •

 •

А у мого покоління така потреба була – ми додумували світ. Саме тому, що я в дитинстві навчилася фантазувати, я змогла займатися дизайном. Я дуже задоволена тим, що мені це притаманно, і в цьому вся я. Взагалі я не вважаю свою професію за роботу. Це моє покликання.

 

В житті сучасної жінки питання самореалізації є дуже важливим. Що ви думаєте з цього приводу?

Самореалізація для жінки – це в першу чергу материнство. Так, XXI століття диктує свої умови: ми повинні бути соціально реалізовані, успішні в кар’єрі, займатися спортом, мати гарну фізичну форму, і здорове харчування також ніхто не відміняв, хоч зараз це непросто. Але що стосується материнства, то жодна няня, жодна школа, жоден університет не зможуть замінити ту любов, ну ніжність, яку може дати тільки мама.

 •

 •

Тому що мамине піклування – це впевненість дитини у собі, її успіх у майбутньому, це визнання, це любов. Кожна мати має навчитися знаходити час і отримувати задоволення від кожного етапу дорослішання своєї дитини. Я думаю, віртуози своєї справи встигають все, просто треба правильно розставити пріоритети. Писати списки і розуміти, що в цих списках, окрім робочих зустрічей, має бути твоя дитина, яка більш за все потребує того, щоб мама передала їй свій життєвий досвід.

 

Не можу не спитати вас про цю шикарну сукню. Як ви її вигадали в вашому фантазійному світі?

Ви знаєте, у мене в минулому році проходила виставка моїх робот в міжнародній галереї живопису. І частина колекції – це були балерини або дівчата в легкому білому вбранні, що дуже підкреслювало їх молодість, грацію і красу. Тому мені здається, що ця сукня зародилася в моїй уяві вже давно, просто спочатку я транслювала цей образ через живопис, а потім вже реалізовувала в дизайні.

 •

 •

А на її втілення мене надихнув один з проектів, де треба було показати себе як дизайнера. Я розуміла, що там на майданчику будуть імениті дизайнери рівня світових брендів, і це вже для мене велика честь. Але з моїми амбіціями мені хотілося бути найкращою. Тому фактура тканини мені була нецікавою, хотілося легкості, польоту – так виникла ідея з пір’ям.

 

І моє фінальне питання: про що я вас не спитала, а ви б хотіли розповісти?

Я би хотіла розповісти про те, якою я бачу себе через десять років. Мені здається, що це завжди цікаве питання по відношенню до всіх людей, до їх цілей. Тож, я би хотіла собі побажати, щоб, незважаючи на будь-які ситуації, я не здавалася і сприймала б кожен виклик як досвід. І через 10 років я хочу мати такий досвід, такі знання, щоб мої сьогоднішні рамки були вщент розбиті. І щоб я реалізовувала те, що я хочу, при цьому маючи здоров’я і клієнтів, яким би моя робота була цікавою і викликала захоплення.

 •

 •

Photo: Oleksandr Serbinov
Filming & editing: Vlad Pustovit, Artem Kupchynskyi
Location: Pandora
Translation: Global Translation Services 1+1
Production: Million production
Jewelry: Fabergé Boutique Kiev

 

 

Рекомендуємо почитати

Мировой опыт: образцовый приют для собак и кошек в Амстердаме Animal Refuge Center

Презентація від Apple: в очікуванні iPhone 12

Несколько способов как быть лидером на рынке во время вспышки пандемии вируса COVID-19