Харизматична і смілива, обдарована і цілеспрямована Крістіна Дробінка вперто йшла до мети – стати видатною співачкою. Зрештою їй це вдалося, хоча рідна Україна ще не оцінила таланти, а от далекий Пакистан був підкорений незвичайним виконанням їх національної пісні вродливою білявкою, яку назвали пакистанською Роксоланою.
•
•
Крістіна, готуючись до інтерв’ю, я проаналізувала інформацію, яка є у мережі і була здивована. Виявилося, що є не так вже й багато публікацій, присвячених вашому нещодавньому виступу. А мені видається, що це визначна подія не тільки для вас особисто, але й для нашої країни. Тож, чи не могли б ви для початку розповісти про саміт у Пакистані і про те, як ви туди потрапили?
Я готувалася до виступів на такому рівні з самого дитинства – музична школа, акторська школа, бальні танці, численні конкурси, виступи, молодіжний театр, невеликі ролі в серіалах і в шоу… Я завжди мріяла стати співачкою, мріяла вступити до Київської муніципальної академії музики імені Р.М. Глієра. І все ж таки вступила туди на навчання, хоч і не з першого разу. Мене зарахували за мою наполегливість.
А з викладачем мені пощастило. Заслужена артистка України Світлана Йосипівна Боровик навчала мене академічному вокалу і акторській майстерності. Я навчалася у двох університетах і працювала співачкою на івентах. А потім наступила пауза і розчарування у моїй співочій кар’єрі.
А з чим це було пов’язано?
В Україні мені було складно пробитися. Я ходила на співочі конкурси, такі як «Фабрика зірок», «Голос країни», «Х-Фактор», «Україна має талант». Мене нікуди не брали; питали, чи є у мене продюсер. Я відповідала, що немає, і мені відмовляли.
•
•
Не все так просто, як здається багатьом. Зараз, коли я з успіхом виступила у Ісламабаді і одразу потрапила там на топові позиції в ЗМІ і на телебачення, багато кому здається, що все в моєму житті складалося легко. Але я знаю, що цей успіх я виборола, вистраждала і заслужила.
Ну добре, от у вас був такий «стоп» у кар’єрі. Що ви робили?
Після закінчення університету я вирішила опанувати ще одну професію – організатор свят. Тобто в мене професійне спрямування певною мірою перейшло в організаторське русло, але все ж воно було пов’язано і з музикою, і з творчістю. На той час, у 24 роки, мені захотілося керувати процесом. Щоб не мною командували, а я контролювала все, що відбувається.
Вже декілька років я займаюся організацією свят, і раптом, несподівано, мені пропонують виступити на International Pakistan Tourism Summit. Це грандіозний захід, в якому приймали участь і президент Пакистану, і прем’єр-міністр, і ТОП-персони Пакистану, і ще низка видатних і поважних людей. Я погодилася. А вже потім мене питали: от чому саме ти, адже ти не топова артистка України? От не знаю, доля так розпорядилася. І дала мені шанс.
•
•
А у вашої долі був «посланець»? Ви пам’ятаєте, як вас запросили?
Мене запросили безпосередньо організатори саміту, і їх співорганізатором виступив Mr. Mohammad Wasim Khokhar – Президент і засновник Bridging Trade International, President Pak Ukraine Trade Centre Islamabad, Ceo Red Carpet Event Management company. Я представляю цю компанію Red Carpet в Україні. Тож, так я і поєднала два напрямки своєї діяльності, залишилась і в сфері організації свят, і в музиці. І я дуже рада, що повернулася в музику. Адже змалечку я мріяла бути відомою, причому не тільки в Україні, але й за кордоном.
Мій музичний талант ще в ранньому дитинстві помітив мій тато. Він сам музично обдарований, в нього дуже сильний оперний голос – баритон, але йому не вдалося пробитися. Він військовий і письменник, тож мріяв про мій успіх. Я запам’ятала, як одного разу на мій День народження, коли мені було 4 роки, він підняв мене і сказав: «Ти будеш відомою співачкою!». Думаю, саме підтримка моєї родини – тата Івана, мами Ірини та старшої сестри Юлії – привела мене до мети.
•
•
І ви одразу погодилися?
Ні, я багато тренувалася. Пройшли місяці підготовки, адже вокал вимагає постійних тренувань. Тож, коли надійшла пропозиція, я поновила свої заняття з педагогом, ходила по декілька разів на тиждень. Хочу сказати, що професія артиста дуже важка і потребує постійної робити над собою!
А пісню як обрали
Це дуже популярна національна пісня на урду, майже як гімн Пакистану. Це дуже відома пісня – Dil Dil Pakistan. Випущений та виконаний групою Vital Signs, Джунаід Джамшед.
Ця пісня відомого пакистанського співака, поп-зірка Джунаід Джамшед – видатна особистість в світовій історії. В мене було таке враження, що я ніби продовжую життя його пісні. Я зробила кавер цієї пісні – ексклюзив в моєму виконанні на мові урду. Ця пісня «лягла на мій голос», я відчула, що ця пісня близька моєму сердцю. Щодо змісту тексту, то вона про любов до Пакистану. Пакистан – насправді неймовірно дивовижна країна, дуже гостинна, дуже самобутня. І я також полюбила цю країну та її людей.
•
•
Після мого виступу у концертній залі, яка вміщує до трьох тисяч глядачів, раптом до мене почали підбігати люди, і я навіть злякалася. Виявилося, що ці щирі та відкриті люди просто хотіли зробити фото та отримати автограф.
Що взагалі це був за захід?
Це був туристичний захід International Pakistan Tourism Summit. Його було спрямовано на те, щоб якомога більше людей дізналися про переваги туризму в Пакистані, а сама країна стала більш відкритою для туристів. В саміті приймали участь і всесвітньо відомі політики, і спікери, і влогери. Наприклад, Eva zu Beck – влогер з мільйонними переглядами, яка об’їздила весь Пакистан. І серед учасників я була єдиною співачкою, можна сказати «посланцем від України». Насправді, я би дуже хотіла, щоб стосунки між нашими країнами стали більш дружніми і теплими.
•
•
Сам захід тривав два дні і проходив в Jinnah Convention Centre в Ісламабаді. Коли я вперше приїхала на репетицію, вийшла на сцену і почала проводити sound check, в мене було таке враження, ніби я вже була тут раніше. Не знаю, може в минулому житті… Дежавю якесь.
У перший день відбувся форум на туристичну тему, мій виступ і вечеря з президентом Пакистану Аріфом Алві і учасниками форуму. А на другий день була абсолютно інша публіка. Я виступала вдруге. Потім було закриття в резиденції Імран Хана. Найцікавіше, що в цей день здійснилася ще одна моя мрія – вже на прощальній вечері я познайомилася з Імраном Ханом – прем’єр-міністром Пакистану. Це дуже відома людина у світі, і ще задовго до саміту я дуже хотіла з ним познайомитися.
На мій погляд, ви така типова українка, в хорошому сенсі: гарна, смілива, талановита… Як ви себе почували в ісламській країні?
Східна культура та іслам мені дуже близькі з дитинства. Не знаю, чому так склалося. Я дуже люблю східну культуру, музику, атмосферу, одяг. В дитинстві я навіть вдягалася на східний манері, ходила на танці. Тож, коли я приїхала до Пакистану, то вирішила себе поводити відповідно, тактовно. Я одразу ж купила в магазинах їхній одяг (там дуже великий вибір якісного одягу), навіть хустку носила.
•
•
Я дуже поважаю східних людей, їх релігію і традиції. У Пакистані живуть гостинні і доброзичливі люди. Я себе там почувала, як своя, ніби я мусульманка. Зрештою, мене там назвали пакистанською Роксоланою. Ви собі не уявляєте, який це для мене комплімент! Я мрію зіграти цю роль у кіно.
Я так зрозуміла, що ви мали шалений успіх. Як вас сприймали у Пакистані?
Я одразу ж потрапила в усі ЗМІ, мене запросили на декілька провідних телеканалів, мої інтерв’ю вийшли в багатьох журналах і газетах. Це дуже приємні миті в моєму житті. А вже після повернення в Україну мене також нагородили почесною відзнакою в посольстві за внесок в культуру Пакистану.
•
•
Наостанок поставлю вам своє традиційне запитання: про що я вас не спитала, а вам би дуже хотілося розповісти?
Я хотіла би поділитися тим, що скоро виходить книга, яка є дуже важливою для мого батька, оскільки він писав її декілька років і вклав у неї свою душу. Ця книга називається «Як знайти свою половинку і створити щасливу родину». Я буду продюсером цієї книги. І сподіваюсь, що вона буде мати шалений успіх і допоможе багатьом людям.
І ще на додаток хочу всім побажати: вірте в себе, в свою мрію і нічого не бійтеся!
•